Mortui Vultus: Наші батьки — це наші головні фанати

Одесити Mortui Vultus про те, чому їм неважливі жанрові рамки, як кайфувати від репетицій і чи є місце для перфекціонізму в житті сучасного музиканта.

Похмурий дощовий вечір, тягар густого туману в голові і блек на фоні стали вдалими декораціями для розмови про таку ж похмуру й дощову музику. Одесити Mortui Vultus водночас стали завсідниками українського підпілля і увірвалися в новостворену нішу прогресивних гуртів, що захоплено поєднують непоєднуване і формують новий характер української метал-сцени. Молода генерація блек-металу вперто ігнорує жанрові обмеження, створюючи водночас принципово індивідуальне звучання, натхненне, перш за все, інтроспекцією і трансляцією почуттів. Колектив не керується жанрами, натомість жанри керуються колективом. Про це, а також інші внутрішні аспекти блискавичної кар’єри Mortui Vultus, поговоримо в цьому інтерв’ю.

Тут і надалі відповіді надані як спільне слово учасників гурту.

Mortui Vultus постблек/блекгейз-гурт з Одеси, заснований у 2022 році. Наразі в дискографії музикантів два сингли й альбом "Distant Echoes" (2025). Поза тим — велика кількість живих виступів і прихильність вітчизняного слухача. Тож уже другий рік підряд команда виступатиме на найбільшому активному фестивалі з метал-сценою “Файне Місто”.

— Отже, з преамбули випливає перше запитання: музику Mortui Vultus як тільки не називали: й атмоблек, і постблек, і блекгейз, і навіть построк. Так от, чи ставите ви себе в межі якогось жанру при створенні музики й орієнтуєтеся на якесь окремо взяте звучання, чи лупите по-козацьки, як душа забажає?

— Ми завжди кажемо, що не заганяємо себе в жанрові рамки. Наш процес написання музики дуже різний і часом навіть хаотичний — у хорошому сенсі. Іноді хтось просто приносить на репетицію риф, і все — понеслось! Кожен додає щось своє, у всіх з’являється своє бачення, і трек починає складатися сам по собі.

А буває, що хтось із нас вдома робить майже готову демку, яку ми потім просто допилюємо разом — додаємо якісь штуки, щоб зробити її ще цікавішою, хоча й без кардинальних змін.

Але загалом ми ніколи не думаємо в категоріях «чи це постблек», або «чи це відповідає жанру». Ми просто слухаємо себе: чи нам це кайфово, чи звучить це по-Mortui Vultus. Якщо так — значить, усе правильно.

— Загалом планували грати блек із самого початку чи це прийшло із часом?

— Спочатку Mortui Vultus задумувався як DSBM-проєкт — і таким він, власне, і мав бути. Але із часом склад почав змінюватися: приходили нові люди з різними поглядами на музику, з різними смаками. Хтось слухав одне, хтось інше, і це постійно змінювалось — з новими альбомами, з відкриттям нових гуртів і дискографій.

Це все впливало на наші ідеї — почали з’являтися нові підходи, нові композиції, інші настрої. Й от так поступово, замість якогось чітко запланованого напряму, ми просто почали шукати свій звук. Робити те, що нам реально подобається і резонує з тим, ким ми є зараз.

Mortui Vultus наживо два роки тому 

— Спільна робота в гурті — це низка моментів експресії, які самі по собі часто стають терапевтичними. Кайф від творчості і є інтегральною частиною самої творчості, тож що вам найбільше подобається у процесі створення музики?

— Узагалі дуже круто, коли ви збираєтесь на репетицію, особливо, якщо це остання чи передостання перед важливим концертом, і хтось просто починає грати якийсь кайфовий риф. У кожного з’являється своє бачення розвитку ідеї. Ви починаєте плідно працювати, випрошуєте додаткові години на репбазі й дописуєте трек просто для того, щоб зіграти його сирим і непідготовленим на концерті. Потім бачите, що люди дають позитивний фідбек, допрацьовуєте пісню, і в результаті записуєте та випускаєте як частину альбому, сингл чи ще щось. Напевно, найкраще в процесі написання треку — це коли з’являється ідея і непереборне бажання реалізувати її тут і зараз.

Виступ гурту на фестивалі "Faine Misto" 2024 року 

— Чи ставав перфекціонізм на заваді вашого творчого процесу?

— Перфекціонізм — це насправді велика вада багатьох музикантів, і ми не є винятком. Той самий альбом “Distant Echoes”, який міг би вийти набагато раніше, став жертвою перфекціонізму. Втім, ми, у принципі, не жалкуємо, що він таким став. Реліз міг би вийти ще пізніше, якби ми не зупинились у момент, коли зрозуміли, що все вже звучить досить непогано, що ми знайшли той звук. Те, що ми хотіли додати чи прибрати, уже не мало великого значення, скажімо так.

Дебютний повноформатник Mortui Vultus випустили в січні цього року

І зараз ми намагаємось боротися із цим перфекціонізмом, бо розуміємо, що, як не крути, але надто вилизана, скомпресована музика — це музика без душі. Вона просто не може по-справжньому торкнутись сердець. А оскільки наша музика експресивна за своєю суттю, і її основна мета — торкнутися почуттів слухача, ми свідомо залишаємо цю сиру емоцію. Ми просто намагаємось дати їй певні рамки — так, щоб ця жива емоція змогла дістатися до ширшого загалу й дійсно передати те, що ми хочемо висловити.

— Заради чого саме граєте?

— Складно виокремити якусь конкретну мету існування гурту. Насамперед треба сказати, що ми кайфуємо від того, що робимо саме ту музику, яка подобається нам, ту музику, яку ми би слухали самі. Це для нас дуже важливо.

Але окрім цього нас рухає вперед можливість допомагати нашим воїнам, зокрема й нашим друзям, які зараз боронять Україну. Це дуже важливий аспект для всього українського андеграунду. Важливо, щоб кожен із нас не забував: будь-який прибуток із музики доцільно хоча би частково спрямовувати на допомогу тим, хто нас захищає. І водночас — розвивати українську культуру.

Також радимо послухати розмову з Mortui Vultus у подкасті “Галас”

Нещодавно в інтернеті з’явилось відео, де молодого хлопця на вулиці запитують, чому він слухає російськомовну музику. І він каже: «Бо нема нормального українського металу». Й от одна з наших цілей — довести, що українські гурти є, їх багато, і вони круті. Ми хочемо показати людям, що українська культура — це не щось умовне. Вона є, вона жива й розвивається. Є метал, є інші жанри, є музика, є багато чого — і все це існує.

Це дуже важливо, особливо зараз, бо нам, українцям, на жаль, притаманна занижена самооцінка щодо власної культури.

І це треба змінювати.

— При прослуховуванні всякого важкого частенько думаєш, як до цього ставиться оточення. І тут ідеться навіть не про глядачів на концерті чи фанів в інтернеті — натомість про найрідніших. Так от, чи врубали ви свою музику батькам?

— Звісно, батьки всіх учасників гурту так чи інакше чули музику, яку ми граємо. У всіх змішані почуття, але вони розуміють, що це щось більше, ніж просто підлітковий бенд, який слухатимуть лише рідні та знайомі.

Взагалі більшість батьків учасників були на наших концертах, а деякі — навіть регулярно ходять, якщо мають змогу. Ті, хто не має такої можливості, як, наприклад, батьки Сашка (гітарист гурту), що зараз у Німеччині, активно стежать за нашими сториз в Інстаграмі, переглядають трансляції, концерти, залишають коментарі — іноді дуже смішні, але завжди щирі.

Тому, думаю, можна сміливо сказати: наші батьки — це наші головні фанати. І це дуже круто.

— І наостанок традиційне питання: які плани на найближче майбутнє?

— Чітких цілей щодо діяльності гурту наразі немає, бо дуже складно зазирнути навіть у найближче майбутнє. Насамперед ми хочемо провести кілька концертів в Одесі та інших містах. Із часом вони будуть анонсовані. Також серед планів на це літо — фестиваль “Файне місто”. Ми будемо виступати на Dark Stage. Це вже другий раз, коли ми граємо на Файному, і вже на Dark Stage, тому для нас це дуже круто.

У цілому ми відчуваємо, що ми потрібні людям. Фанати чекають на концерти й нові записи. Хотілося би сказати, що ми плануємо записувати новий альбом, але поки до цього ще далеко. Це потрібно правильно спланувати, щоб усе вийшло не так хаотично, як із дебютником. Саме цим ми й займаємося. Плекаємо надію, що найближчими роками ви його почуєте.

Виступ гурту на фестивалі "Faine Misto" 2024 року 

Уже 2 серпня гурт можна буде побачити на Dark Stage фестивалю "Файне Місто", тож не баріться — це та музика, що заслуговує на велику сцену.

Mortui Vultus у мережі:

https://www.instagram.com/mortuivultus

Фото Аліни Плеської